Древослів

Словник Української Мови

  • деполітизація

  • вилущитися

    1. (про насіння, зерна, боби тощо) Вивільнитися з оболонки, лушпиння, стручка; висипатися назовні.

    2. (переносно, розмовне) Вирватися, вирватися назовні (про слова, вигуки, почуття).

    3. (переносно, розмовне) Несподівано з’явитися, виникнути (про думку, ідею).

  • деполімеризування

  • вилущити

    1. Вийняти щось із чогось, витягти, дістаючи з середини, особливо про насіння, зерно з лушпиння, стручків тощо.

    2. Розкрити, відкрити щось, звільнивши від оболонки, покриву; обідрати, очистити (наприклад, горіх, горох, кукурудзу).

    3. Перен., розм. Виявити, викрити щось приховане, витягти на світло (наприклад, таємницю, правду).

  • вилущений

    1. Який був вилучений, усунений, видалений з чогось або звідкись.

    2. (У текстології) Про фрагмент тексту: такий, що був виключений з основної редакції твору, опущений автором або редактором.

    3. (У техніці, технологіях) Про речовину, компонент: такий, що був витягнутий, отриманий шляхом вилучення з чогось.

  • деполімеризованість

  • деполімеризація

  • вилучуваний

    1. Такий, що можна вилучити, видалити, усунути з певного місця, середовища або системи.

    2. (у техніці, інформатиці) Такий, що призначений для вилучення, зняття або від’єднання від основного пристрою; знімний.

  • вилучний

    1. (граматика) Який стосується вилучення (еліпсису) частини мови або члена речення; такий, що виражає вилучення.

    2. (граматика, заст.) Те саме, що аблативний — який стосується відмінка, що вказує на відділення, віддалення або походження (відповідає на питання «від кого? від чого?»).

  • деполяризування