вилучний
[ʋɪlut͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Лінгвістика) –
(граматика) Який стосується вилучення (еліпсису) частини мови або члена речення; такий, що виражає вилучення.
- (Лінгвістика) –
(граматика, заст.) Те саме, що аблативний — який стосується відмінка, що вказує на відділення, віддалення або походження (відповідає на питання «від кого? від чого?»).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вилучний, р. вилучного, д. вилучному, з. вилучного, о. вилучним, м. вилучнім