1. (мед.) Який стосується одночасно печінки та ниток, пов’язаний з їх взаємодією або спільним ураженням.
2. (мед.) Який описує патологічний стан або синдром, коли важке ураження печінки призводить до порушення функції нирок.
-
вінички
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “вінок” — невеликий вінок, часто виготовлений з квітів, трави або гілочок, що використовується як прикраса, головний убір або символічний предмет.
2. (у спеціальному контексті) Назва обрядового хліба, печива або страви у формі вінка, що готується на певні свята (наприклад, на Великдень, Купала).
3. (переносно) Легкі, ажурні хвилі або завитки, що нагадують форму вінка (наприклад, “вінички диму”).
-
епонім
1. Власна назва (ім’я людини, назва місця тощо), від якої утворено загальну назву предмета, явища, поняття або іншу власну назву.
2. Особа (реальна або міфічна), на честь якої названо місце, народ, період часу, наукове відкриття, хворобу, установу тощо.
3. У стародавній Греції — вища посадова особа (архонт, басилей), ім’я якої використовувалося для позначення року.
-
гепаторафія
Хірургічна операція, що полягає в ушиванні рани або розриву печінки.
-
віник
1. Пристрій для підмітання, що складається з держака та прикріпленої до нього пучка гнучких прутиків, волокон або щетини.
2. Розмовна назва для пристрою, що використовується в побуті для зметання пилу та сміття з підлоги (частіше застосовується до виробів із синтетичного волокна, тоді як “віник” — з натурального).
3. Переносно: густе, розлоге, низько розташоване скупчення чогось (наприклад, гілок, листя, вогню): *віник ялинових лап, віник полум’я*.
-
вінея
1. Вінея — у Стародавньому Римі: тимчасове дерев’яне укріплення, вежа на колесах або на катках, що використовувалася при облозі фортечних мурів для їх штурму.
2. Вінея — у середньовічній фортифікації: навіс для захисту облогових знарядь або солдатів, що ведуть підкоп під стіни фортеці.
-
гепаторадіографія
Метод рентгенологічного дослідження печінки з попереднім введенням у організм контрастної речовини, що накопичується в печінкових клітинах, для візуалізації її структури, розмірів, форми та виявлення патологічних вогнищ.
-
вінець
1. Верхня частина голови, тім’я, маківка; також застаріле позначення верхівки гори або дерева.
2. Почесна нагорода у вигляді вінка з гілок, квітів або металу, яку одержують переможці змагань (наприклад, у Стародавній Греції); символ перемоги, слави або нагороди.
3. У переносному значенні — завершення, кульмінація, найвища точка розвитку чого-небудь (наприклад, життя, творчості).
4. Застаріла назва вінця, німба — символічного сяйва навколо голови святого на іконах та релігійних зображеннях.
5. У ботаніці — частина квітки, сукупність пелюсток; також застаріла назва віночка квітки.
-
вінегрет
1. Холодна страва з відварених овочів (картоплі, буряка, моркви), квашеної капусти, цибулі та солоних огірків, заправлена олією або соусом.
2. Переносно: безладне змішання різнорідних елементів, суміш, мішанина (наприклад, думок, вражень, предметів).