Значення
- (Лінгвістика) –
Власна назва (ім’я людини, назва місця тощо), від якої утворено загальну назву предмета, явища, поняття або іншу власну назву.
- (Історія) –
Особа (реальна або міфічна), на честь якої названо місце, народ, період часу, наукове відкриття, хворобу, установу тощо.
- (Історія) –
У стародавній Греції — вища посадова особа (архонт, басилей), ім’я якої використовувалося для позначення року.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. епоніми, р. епоніма, д. епонімові, з. епоніма, о. епонімом, м. епонімі, к. епоніме