Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “вінок” — невеликий вінок, часто виготовлений з квітів, трави або гілочок, що використовується як прикраса, головний убір або символічний предмет.
2. (у спеціальному контексті) Назва обрядового хліба, печива або страви у формі вінка, що готується на певні свята (наприклад, на Великдень, Купала).
3. (переносно) Легкі, ажурні хвилі або завитки, що нагадують форму вінка (наприклад, “вінички диму”).
Приклад 1:
Коні смикнули… Павло підняв батіг — він звився од вітру: — «Гиття, малі, тупай!..», і коні тупали, земля рипіла під плугом, торішні вінички під барками коней низько схиляли свої нечесані кучері і падали у борозну — їх привертала земля, і степом — вітер: різкий, м’який, пахучий вітер і дзвін гайки коло плуга… — Тупай, малі-і-і!.. Над степом стало сонце, Павло здержав коні — повертали коло Зеленої могили — і зціпив кулак.
— Невідомий автор