1. (історичне) Назва давньоруської грошової та вагової одиниці, що дорівнювала приблизно 4,26 грама срібла; гривна.
2. (історичне, переносне) Велика сума грошей, багатство.
-
канцтовари
Канцтовари — це загальна назва різноманітних дрібних предметів та приладдя, що використовуються для письма, креслення, офісної праці, організації документів та навчання (наприклад, ручки, олівці, зошити, папір, скріпки, конверти, клей, лінійки тощо).
-
друзочки
1. Зменшувально-пестливе від слова “друзі” — близькі, приязні люди, товариші, з якими пов’язані теплі стосунки.
2. (у прямому звертанні) Слово, яким називають групу близьких людей (переважно жінок або дітей) з відтінком ласки, інтимності або жартівливості.
-
канцприладдя
1. Загальна назва різноманітних приладів та інструментів, що використовуються в канцелярській справі, діловодстві, навчанні або творчості для письма, креслення, обчислень, організації паперів тощо (наприклад, ручки, олівці, лінійки, циркулі, степлери, діроколи).
2. Збірна назва дрібних канцелярських товарів та пристосувань, що становлять комплект або набір для певних цілей (наприклад, канцприладдя школяра, офісне канцприладдя).
-
канцонета
1. Невелика лірична пісня, часто любовного характеру, поширена в італійській поезії та музиці епохи Відродження та бароко.
2. Музична пісенна форма для голосу з інструментальним супроводом, що розвинулася з італійської канцони в XVII–XVIII століттях.
3. У сучасній музиці — невеликий вокальний твір камерного характеру, зазвичай з романтичним чи ліричним текстом.
-
друзки
1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області (Самбірський район) та села в Івано-Франківській області (Тисменицький район).
2. (заст., діал.) Множина від слова “друзок” — уламок, шматочок, осколок чогось твердого та крихкого (наприклад, скла, льоду, сухого гілля).
-
канцона
1. Поезія ліричного змісту, що поширилася в Італії у XIII–XIV століттях, зокрема у творчості Данте та Петрарки, написана строфічною формою зі складним ритмом і римою.
2. Вокальна або вокально-інструментальна композиція, переважно любовного або ліричного характеру, що була популярна в Італії у XVI–XVII століттях, попередниця мадригалу та кантати.
3. У сучасному музикознавстві — інструментальна п’єса пісенного характеру, часто для лютні або клавіра, що імітує вокальний стиль.
-
друзи
1. Етноконфесійна група арабів, що проживає переважно в Лівані, Сирії та Ізраїлі, послідовники релігійного вчення, що виникло в XI столітті на основі ісмаїлізму (одного з напрямів ісламу).
2. (геол.) Порівняно великі кристали мінералів, що виростають на стінках порожнин або тріщин у гірських породах і часто утворюють щільні скупчення.
-
канцлерський
1. Стосуючись до канцлера, що належить або властивий канцлеру (вищій державній посаді в деяких країнах).
2. Характерний для канцлера, такий, як у канцлера.
3. Призначений для канцлера.
-
друза
1. Мінеральний аґреґат, утворений кристалами, що вільно наросли на стінках порожнини гірської породи або руди, спрямованими вершинами всередину порожнини.
2. У медицині — невелике утворення у вигляді зернятка або вузлика, що складається з епітеліоїдних, лімфоїдних та гігантських клітин; характерне для деяких захворювань (наприклад, туберкульозу, саркоїдозу).
3. У ботаніці — скупчення кристалів, переважно оксалату кальцію, у клітинах деяких рослин.