Словник Української Мови
Буква
1. Етноконфесійна група арабів, що проживає переважно в Лівані, Сирії та Ізраїлі, послідовники релігійного вчення, що виникло в XI столітті на основі ісмаїлізму (одного з напрямів ісламу).
2. (геол.) Порівняно великі кристали мінералів, що виростають на стінках порожнин або тріщин у гірських породах і часто утворюють щільні скупчення.
Приклад 1:
Бог всѣм благодѣтель, но не для всѣх сіе его слово: «Обрѣтох Давіда, мужа по сердцу моему», а только для тех, кои, сердце свое в божественную совсем преобразив волю, о всем благодаряще вѣруют, надѣются, люблят его и слышат: «Вы друзи мои есте…» (15, Іоанна Евангеліе1). Щаслив, кто хоть одну только тѣнь доброй дружбы нажить удостоился.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”