канцона

[kɑnt͡sonɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Література) –

    Поезія ліричного змісту, що поширилася в Італії у XIII–XIV століттях, зокрема у творчості Данте та Петрарки, написана строфічною формою зі складним ритмом і римою.

  2. (Мистецтво) –

    Вокальна або вокально-інструментальна композиція, переважно любовного або ліричного характеру, що була популярна в Італії у XVI–XVII століттях, попередниця мадригалу та кантати.

  3. (Мистецтво) –

    У сучасному музикознавстві — інструментальна п’єса пісенного характеру, часто для лютні або клавіра, що імітує вокальний стиль.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. канцона, р. канцони, д. канцоні, з. канцону, о. канцоною, м. канцоні, к. канцоно

Більше записів