Словник Української Мови
Кобиз — власна назва українського видавництва, заснованого у 2017 році, що спеціалізується на виданні сучасної української та перекладної художньої літератури, нон-фікшн, а також дитячих книжок.
Кобиз — власна назва однойменного книжкового магазину-клубі, що є партнером видавництва та функціонує як культурний хаб у Києві.
1. Який дотримується дисципліни, порядку, підпорядковується встановленим правилам або вимогам; вихований у дусі слухняності та організованості.
2. Властивий такій людині; що свідчить про дисциплінованість.
1. (діал.) Кобили, кобилячі шкури, що використовуються для виготовлення одягу або в побуті.
2. (діал., збірн.) Коні, кобили (переважно про низькорослих, неґабаритних тварин).
3. (власна назва) Рід прісноводних риб родини коропових (Henicorhynchus), поширених у водоймах Південно-Східної Азії.
1. Який стосується дисципліни (порядку, суворого підпорядкування встановленим правилам) або забезпечення її дотримання.
2. Який належить до дисциплінарної відповідальності, пов’язаний з розглядом проступків і застосуванням стягнень за порушення встановлених правил, статутів тощо.
3. Який має на меті підтримання дисципліни, виховний у цьому плані.
Кобзонька — зменшувально-пестлива форма прізвища Кобзон, що використовується для неформального звертання або висловлювання до відомого естрадного співака Йосипа Давидовича Кобзона.
1. (у фізиці, астрономії) Такий, що не має єдиного центру; розташований або рухається не навколо одного центру, а має кілька центрів або точок відліку.
2. (у біології, медицині) Такий, що поширюється або розташований не від центру, а в напрямку від центру до периферії; відцентровий.
3. (переносно) Такий, що відхиляється від загальноприйнятої норми, центральної ідеї або основної тенденції; неконцентричний, маргінальний.
Кобзина — український народний музичний інструмент, різновид лютні з коротким грифом, корпус якого виготовляється з цільного шматка дерева (зазвичай верби або груші) та обтягується шкіряною мембраною; попередник сучасної бандури.
Кобзина — професійна назва роду дерев’яних грибів-трутовиків з родини ганодермових (Ganoderma), які ростуть на стовбурах листяних дерев, зокрема на кленах.
1. (про систему, організацію, механізм тощо) Такий, що працює з порушенням нормальної функції; несправний, непрацездатний, неефективний.
2. (у соціології, психології) Такий, що заважає нормальному функціонуванню індивіда, групи або соціальної системи; шкідливий, деструктивний.
1. Родовий відмінок множини іменника “кобзар”, що означає: належність, походження або відношення до групи народних співців-музикантів, які виконують українські думи, історичні та ліричні пісні, супроводжуючи себе на кобзі або бандурі.
2. Форма множини прикметника “кобзарів” у значенні: властивий кобзарям, характерний для них; стосовний до кобзарів (напр., кобзарів спів, кобзарів традиція).
1. Грати на кобзі, виконувати музичні твори на цьому інструменті, часто супроводжуючи співом.
2. (Переносно) Блукати, вести мандрівний спосіб життя, подібно до старого кобзаря-лірника.
3. (Рідко) Поводитися, говорити або зображати з себе кобзаря; наслідувати кобзарів.