Властивий дитині, характерний для неї; дитячий.
Такий, що нагадує дитину своєю поведінкою, наївністю, недосвідченістю; дитячої натури.
Призначений для дитини; дитячий.
-
кобильчина
1. М’ясо кобили, що використовується як їжа.
2. Рідка страва (суп, юшка), приготовлена з такого м’яса.
-
дитинно
1. (про дію, поведінку, вчинки) Так, як властиво дитині; по-дитячому, наївно, безпосередньо.
2. (про вигляд, зовнішність) Так, як властиво дитині; по-дитячому, невинно, мило.
-
кобильоха
1. (діал.) Самка коня, кобила; також уживається як лайливе позначення жінки або дівчини.
2. (бот., діал.) Народна назва деяких рослин, зокрема чорнокореня лікарського (Cynoglossum officinale) та інших видів із грубким, шорстким листям або неприємним запахом.
-
дитинний
1. Властивий дитині, характерний для неї; дитячий.
2. Такий, що нагадує дитину своєю поведінкою, наївністю, довірливістю; незрілий, наївний.
3. Призначений для дітей; дитячий.
-
кобильниці
1. Назва села в Україні, зокрема села у Львівській області, що входить до складу Самбірського району.
2. Історична назва міста Кобеляки (нині в Полтавській області), що вживалася в давніх документах.
3. Рідкісне вживання як загального терміна для позначення місць, пов’язаних із розведенням або утриманням кобил (конезаводів, табунів).
-
дитинитися
1. Поводитися як дитина, виявляти дитячі риси в поведінці, вчинках або міркуваннях.
2. Бути надто наївним, простодушним, довірливим, як це властиво дитині.
3. Рідко. Гратися, займатися дитячими справами, розвагами.
-
кобильниця
1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області, що входить до складу Самбірського району.
2. Назва річки в Україні, правої притоки Дністра, що протікає Львівською областю.
3. (заст.) Місце, де утримують кобил (маток) для розведення; кінний завод, де основним племінним поголів’ям є кобили.
-
дитинин
1. Належний дитині, властивий дитині; дитячий.
2. Призначений для дитини; дитячий.
-
кобилчина
1. М’ясо кобили, що використовується як їжа.
2. Заст. Кобиляча шкіра.