1. Властивий дитині, характерний для неї; дитячий.
2. Такий, що нагадує дитину своєю поведінкою, наївністю, довірливістю; незрілий, наївний.
3. Призначений для дітей; дитячий.
дитинний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
От тільки вид дитинний і ніс великуватий. Вийшов з хати й став за хвірткою.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: прикментик () |