дитинний

[dɪtɪnnɪj] Прикметник

Буква:Д

Значення

  1. Властивий дитині, характерний для неї; дитячий.

  2. Такий, що нагадує дитину своєю поведінкою, наївністю, довірливістю; незрілий, наївний.

  3. Призначений для дітей; дитячий.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дитинний, р. дитинного, д. дитинному, з. дитинного, о. дитинним, м. дитиннім

Приклади з художньої літератури

  • I в душнiй залi буде знов рости
    Така дитинна й божевiльна мрiя:
    Що задля мене хтось зумiє йти
    Крiзь всi зневаги — так, як я умiю!
    — Олена Теліга

Більше записів