Властивий дитині, характерний для неї; дитячий.
Такий, що нагадує дитину своєю поведінкою, наївністю, недосвідченістю; дитячої натури.
Призначений для дитини; дитячий.
дитинячий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Недурно якись вігадав, що в старого дитинячий розум… З оцим словом Тимчиха увійшла до великої хати. Розімкнула свою скриню і вибирала одежу.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прикментик () |