1. (про дію, поведінку, вчинки) Так, як властиво дитині; по-дитячому, наївно, безпосередньо.
2. (про вигляд, зовнішність) Так, як властиво дитині; по-дитячому, невинно, мило.
дитинно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Його викотисті очі дивилися наївно, майже дитинно. Але говорив серйозні речі.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
), то розмаяну вiтром вишивану корогву, зависали мiж пiдпа‑леним небом i посутенiлою землею, перебирали дитинно‑вузькими босими ступнями по зубчастих колiщатах точильного станка: отак, лукаво мружив до неї око, Бог вчить поетiв ходити — гмукала, не годячись, чи радше, напiвгодя‑чись: хтозна, мо’, й справдi — так?). Чим, iз чого продовжує писати, якщо свiт довкола йому нецiкавий?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: прислівник () |