Словник Української Мови
Буква
1. Родовий відмінок множини іменника “кобзар”, що означає: належність, походження або відношення до групи народних співців-музикантів, які виконують українські думи, історичні та ліричні пісні, супроводжуючи себе на кобзі або бандурі.
2. Форма множини прикметника “кобзарів” у значенні: властивий кобзарям, характерний для них; стосовний до кобзарів (напр., кобзарів спів, кобзарів традиція).
Приклад 1:
— якби не поява доктора Ковжуна, котрий, начувавшися від Архипчука про Чоботаренкову подорож Україною та ще й про відвідини в його, Ковжуновому, рідному Хусті Дорощукових родичів, напосівся з розпитами, чи ще нові ошасливлювачі людства за допомогою вдосконаленої техніки не зрівняли, бува, Замкової гори з землею (Карпати ж повирубували, полюючи за українськими повстанцями, і тепер повені й заливають рівнини) в інфернальному гоні (тільки сучасні ринди, що в них увійшли червоні біси, замість шугонути в море, почвалали по всій земній кулі, топчучи ратицями все, заради чого варто жити), нищачи все справжнє, як вони не пише на Закарпатті, а й по всій Україні (навіть стрілецькі могили, навіть кості Сірка стали на заваді) люто винищували, крім людей, ще й пам’ятки українського народу, заганяючи його, знекровленого й обезголовлюваного в червоноімперську кошару (мільйонів, виморених штучним голодом, виявилося замало, треба було постійно вистрілювати не лише мозок і сумління нації, гідру, якій безнастанно відростали голови навіть там, де кожну стяту горлянку довго припікали вогнем, а й зібраних ніби на концерт з усіх закутків України, — так, як згодом замордували, поскидавши в шахту, евакуйованих у поспіху перед німцями, що наступали, учнів навколишніх шкіл, — триста п’ятдесятьох кобзарів, саму душу України, яка, століттями перемелювана крізь єдинонеділимну м’ясорубку, чомусь ніяк не давала себе удушити, не тямлячи вищого щастя бути удушеною), чи як вони (здавалося б, що їм квіти заподіяли? Чи це знак, що диявольському поріддю квіти загрозливіші від свяченої води, бо ану ж зацькована людина, глянувши на цю Божу красу, набереться раптом сили чинити опір товстогузному злу?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Окремі його пісні ввійшли до репертуару кобзарів та лірників, анонімних наслідувачів XVIII — початку XIX ст. У наступний час здійснювався процес збирання та опису його творчої спадщини, публікації окремих творів.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Очевидно, рядки взяті з пісні про біду, популя рної серед кобзарів і лірників, відомої у записах середини XVIII ст. 29 Мова йде про відому Александрійську бібліотеку, один із центрів наукової думки стародавнього світу.
— Тютюнник Григорій, “Вир”