Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Кобили, кобилячі шкури, що використовуються для виготовлення одягу або в побуті.
2. (діал., збірн.) Коні, кобили (переважно про низькорослих, неґабаритних тварин).
3. (власна назва) Рід прісноводних риб родини коропових (Henicorhynchus), поширених у водоймах Південно-Східної Азії.
Приклад 1:
Коби всії біди!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Чого кричиш? Р у с а л к а Там хлопець на дудки рiже очерет! Л i с о в и к Овва! Коби всiї бiди! Яка скупа. Ось тута мають хижку будувати, – я й то не бороню, аби не брали сирого дерева. Р у с а л к а Ой леле!
— Українка Леся, “Лісова пісня”