Словник Української Мови
1. (у фонетиці) такий, що має характер дифтонга, але не є повноцінним дифтонгом; проміжний між монофтонгом і дифтонгом (наприклад, про голосний звук, що набуває деяких ознак дифтонга).
2. (у фонетиці) пов’язаний із дифтонгоїдами, що стосується дифтонгоїдів.
Ковалів — власна назва, що походить від прізвища Коваль, може позначати населений пункт (село, селище) або інший географічний об’єкт, названий на честь його засновника, мешканців або власника з таким прізвищем.
Ковалів — форма родового відмінка множини іменника «коваль», що вказує на належність або зв’язок із групою осіб ковальського ремесла (наприклад, «майстерня ковалів»).
1. Стосунний до дифтерії, властивий їй; призначений для боротьби з дифтерією або лікування від неї.
2. Утворений, спричинений бактеріями дифтерії.
1. Рід комах родини коваликів (Elateridae), жуків із здатністю підстрибувати, перевертаючись ізі спини на ноги, з характерним клацючим звуком; також загальна назва представників цього роду.
2. Рід грибів родини печерицевих (Agaricaceae), шапинка яких вкрита лусками, що нагадують залізні цвяхи; також загальна назва представників цього роду (Lycoperdon).
1. Стосується дифтерії — інфекційного захворювання, що характеризується запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та загальною інтоксикацією організму.
2. Викликаний дифтерійною паличкою (Corynebacterium diphtheriae).
3. Призначений для лікування або профілактики дифтерії (про сироватку, вакцину тощо).
1. (у техніці) Обробляти метал ковкою, надавати металевій заготовці потрібної форми шляхом ударів ковадла або преса.
2. (переносно) Формуватися, виковуватися, набувати виразних рис, характеру в процесі випробувань, боротьби або напруженої праці (про волю, характер, майстерність тощо).
1. (спеціалізоване) Виготовляти, обробляти метал ковкою, надавати металевій заготовці потрібної форми за допомогою удару (молотом, кувалдою тощо); займатися ковальською справою.
2. (переносне, високе) Старанно, майстерно створювати, творити щось, вкладаючи значні зусилля та майстерність (наприклад, художній твір, долю, характер).
1. Стосунний до дифракції, властивий їй; пов’язаний з явищем огинання хвилями перешкод.
2. Призначений для спостереження або дослідження дифракції (про оптичні прилади, ґратку тощо).
Процес створення художніх або утилітарних виробів із металу (зазвичай заліза, сталі) шляхом гарячої чи холодної обробки ковалем за допомогою молота, ковадла та інших інструментів; кування.
У переносному значенні: наполеглива, старанна праця зі створення, формування чогось важкого, міцного, довговічного (наприклад, характеру, долі, держави).
1. (фіз.) Пов’язаний з дифракцією, властивий їй; такий, що заснований на явищі дифракції.
2. (опт.) Призначений для використання явища дифракції світла, наприклад, для керування світловим променем (дифрактивна лінза, дифрактивна ґратка).