1. Стосунний до дифракції, властивий їй; пов’язаний з явищем огинання хвилями перешкод.
2. Призначений для спостереження або дослідження дифракції (про оптичні прилади, ґратку тощо).
дифракційний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Якщо кількість зон парна, то n =2k і 2k2sina λϕ ±= , ( ),…3,2,1k = , В точці ϕF отримується дифракційний мінімум. Знак „–” у правій частині відп о- відає пр оменям світла, які поширюються від щілини під кутом – ϕ і збираються в Хвильова оптика 225 побічному фокусі ϕ−F лінзи, який симе т- ричний ϕF відносно головного фокусу 0F .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Якщо кількість зон непарна, то ( ) 21k2sina λϕ +±= , ( ),…3,2,1k = , і в точці ϕF буде дифракційний макс и- мум, інтенсивність якого ϕI і який відп о- відає дії о днієї зони Френеля. Величина k називається порядком дифракційного ма к- симуму.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Звідси видно, що дифракційний спектр рівномірний для всіх довжин хвиль. Лінійною дисперсією називають ве- личину λd ldDлін = , де dl – лінійна відстань на екрані між дв о- ма максимумами одного й того самого п о- рядку m для хвиль λ і λλ d+ .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прикментик () |