Словник Української Мови
Ковальчуків — власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, Чортківському районі; відноситься до Білобожницької сільської громади.
Ковальчуків — власна назва зупинного пункту (платформи) Південно-Західної залізниці, розташованого поблизу однойменного села в Тернопільській області.
1. Прізвище українського походження, що вказує на нащадка коваля або родинний зв’язок з ковалем.
2. Рідкісне прізвисько або зменшувально-пестлива форма від слова “коваль”, що може вживатися стосовно майстра ковальської справи.
1. (у фізиці) зазнавати дифракції — відхилення від прямолінійного поширення хвиль (світлових, звукових тощо) при їхньому проходженні через отвір або поблизу перешкоди.
1. Який стосується одночасно ковальських та штампувальних робіт, технологій або устаткування, що поєднує в собі обидва види обробки металу.
2. Який відноситься до виробничого підприємства, цеху або ділянки, де виконуються операції гарячого або холодного кування та штампування металевих заготовок.
1. У фізиці: зазнавати дифракції, тобто відхилятися від прямолінійного поширення (про хвилі, зокрема світлові, звукові тощо), огинаючи перешкоди або проходячи крізь вузькі отвори.
2. У техніці та прикладних науках: спеціально розсіювати або відхиляти хвилі (наприклад, світлові, радіохвилі) за допомогою спеціальних пристроїв або явища дифракції.
1. Пов’язаний з куванням та пресуванням металу, що стосується технологічного процесу, де обробка металу поєднує операції ковки та пресування.
2. Стосовний до обладнання, призначеного для виконання операцій ковки та пресування металу, наприклад, до верстата або цеху.
1. Який здійснює диференціювання, служить для розрізнення, виокремлення відмінних ознак або частин чогось; той, що встановлює або підкреслює відмінності.
2. У математиці: який стосується знаходження похідної або пов’язаний з операцією диференціювання.
1. Стосунковий прикметник до іменників «коваль» та «ковальство»; властивий ковалеві, характерний для ковальської справи.
2. Призначений для ковальських робіт, пов’язаний з обробкою металу гарячим куванням.
3. У складі власних назв: що стосується населених пунктів, місцевостей, установ тощо, названих на честь коваля або пов’язаних з ковальським ремеслом (наприклад, село Ковальське).
1. (у науці, техніці) Розділятися на окремі складові частини, елементи або різновиди за певними ознаками; ставати диференційованим.
2. (біол.) Придбавати в процесі розвитку організму чи тканини специфічні риси, відмінності у будові та функціях; спеціалізуватися.
3. (мат.) Бути об’єктом знаходження похідної (диференціала) функції.
1. Ремесло коваля; обробка металу (переважно заліза) шляхом гарячого чи холодного кування для виготовлення різних виробів.
2. Сукупність виробів, створених ковалем; ковані вироби.
3. Переносно: майстерне, вправне виконання чого-небудь, високий рівень професійної майстерності у будь-якій творчій чи технічній діяльності.