Словник Української Мови
Буква
Ковалів — власна назва, що походить від прізвища Коваль, може позначати населений пункт (село, селище) або інший географічний об’єкт, названий на честь його засновника, мешканців або власника з таким прізвищем.
Ковалів — форма родового відмінка множини іменника «коваль», що вказує на належність або зв’язок із групою осіб ковальського ремесла (наприклад, «майстерня ковалів»).
Приклад 1:
Вулкан, до кузні дочвалавши, Будить зачав всіх ковалів; Свинець, залізо, мідь зібравши, Все гріти зараз ізвелів. Міхи престрашні надимають, Огонь великий розпаляють, Пішов тріск, стук од молотів.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Біблія так описує цей перший акт єврейської трагедії: «І повиводив він (Навуходоносор II) увесь Єрусалим, і всіх князів, і всіх лицарів військових,— десять тисяч пішло до неволі,— і всіх теслів та ковалів. Не позоставив нікого, окрім нужденного народу краю… І всіх військових, сім тисяч, і теслів та ковалів тисячу, усіх лицарів, що займалися війною,— вивів їх вавилонський цар у неволю до Вавилону» (2 Цар., 24, 14—16).
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”