1. У фонетиці: голосний звук, що має деякі ознаки дифтонга, але не утворює окремий склад, а лише надає особливого забарвлення основному голосному звуку в складі.
2. У фонології: послідовність двох голосних звуків, які належать до одного складу, але один з них є носієм наголосу та більшої сили вимови, тоді як другий звук є слабшим і часто реалізується як ковзна приголосна (наприклад, [j] або [w]).