Значення
- (Лінгвістика) –
Складний голосний звук, що утворюється злиттям двох різних голосних у складі однієї фонетичної складової, наприклад, [уа] у слові “м’яко”.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці — поєднання двох літер, що позначають один голосний звук або один склад, наприклад, “іє” у слові “дієслово”.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дифтонг, р. дифтонга, д. дифтонгові, з. дифтонг, о. дифтонгом, м. дифтонгові, к. дифтонгу
Походження слова (Етимологія)
Слово «дифтонг» походить від грецького «діфтхонгос», що означає «той, що має два звуки». Воно складається з двох частин: «ді-» (два) та «фтхонгос» (голос, звук). У сучасній мові дифтонг — це поєднання двох голосних в одному складі, наприклад, [ай] або [ой]. В українську мову це слово прийшло через латину (diphthongus), а в інші слов’янські мови — через посередництво різних європейських мов.