Коесит — мінерал класу силікатів, рідкісний різновид піроксену, що кристалізується в моноклінній сингонії; названий на честь американського петролога Альфреда Коеса (Alfred C. Koenig).
-
добромовний
1. Який має гарну, приємну мову; ввічливий, чемний у спілкуванні.
2. Який містить добрі, позитивні висловлювання; сповнений доброзичливості або схвалення.
-
коерцитиметрія
Коерцитиметрія — фізичний метод вимірювання коерцитивної сили (властивості феромагнетика протистояти розмагнічуванню) у магнітних матеріалах за допомогою спеціального приладу — коерцитиметра.
-
добромисний
1. Який має добрі, благородні думки, наміри; що відрізняється добрим, позитивним ставленням до когось або чогось.
2. (У словосполученнях) Який свідчить про добрі наміри або доброзичливе ставлення (наприклад, добромисна критика).
-
коерцитиметр
Коерцитиметр — прилад для вимірювання коерцитивної сили (величини зворотного магнітного поля, необхідного для повного розмагнічування феромагнетика).
-
добромислівна
Добромислівна — жіночий рід від прикметника «добромислівний», який означає: такий, що має добрі наміри, сповнений доброї волі; що діє з добрими помислами, без злого умислу.
-
коерцитивність
1. Властивість або якість бути коерцитивним; здатність примушувати, примусово впливати на когось або щось, обмежуючи свободу вибору або дій.
2. У математиці, зокрема в теорії операторів та функціональному аналізі — властивість оператора або форми, що забезпечує існування оберненого оператора або розв’язність відповідних рівнянь.
3. У праві та соціальних науках — характеристика влади, норми або інституції, що передбачає застосування або загрозу застосування санкцій, сили для досягнення бажаної поведінки.
-
добромислович
1. Прізвище українського походження, утворене від давнього імені або прізвиська «Добромисл».
2. Історична особа, представник української козацької старшини або шляхтич, що носив це прізвище (наприклад, у XVI–XVII ст.).
-
коерцитивний
1. Який здійснює коерцію; примусовий, насильницький, що обмежує волю та примушує до певних дій або поведінки.
2. У логіці та математиці: такий, що містить або виражає примус, обов’язковість, необхідність (наприклад, коерцитивне правило).
-
коензим
Коензим — небілкова низькомолекулярна органічна сполука, необхідна для активності певних ферментів; кофермент, що бере участь у ферментативних реакціях, часто як переносник хімічних груп або електронів (наприклад, коензим А, НАД).