Бензедрин — торгова назва психостимулюючого препарату амфетаміну, що використовувався в медицині для підвищення уваги та активності, а також для пригнічення апетиту.

Бензедрин — загальноприйнята неформальна назва амфетаміну або сумішей на його основі, що мають наркотичну дію і використовуються поза медичним контролем.

Бензамід — органічна сполука, амід бензойної кислоти, що має формулу C₆H₅C(O)NH₂; безбарвні кристали, використовуються як вихідна речовина в органічному синтезі та промисловості.

Бензальдегід — органічна сполука, найпростіший представник ароматичних альдегідів, що має формулу C₆H₅CHO; безбарвна рідина з характерним запахом мигдалю, яка використовується як проміжний продукт в органічному синтезі, для виробництва барвників, парфумів та лікарських засобів.

1. Представник або послідовник протестантської секти бенжамінітів, що виникла в Німеччині в XVII столітті; сектанти вірили у близький прихід тисячолітнього царства Христового та наголошували на особистому благочесті.

2. Рідкісна назва рослини з роду амарантових або щириці (Amaranthus), зокрема виду Amaranthus retroflexus.

1. У католицькій церкві — церковна посада, що дає право на отримання певних доходів (часто з земельними володіннями), а також самі ці доходи або майно; церковна синекура.

2. Застаріле або історичне: корисна діяльність, добродійність, благодійність (від латинського beneficium — благодіяння, послуга).

1. У Стародавньому Римі — земельна ділянка, маєток, що надавався імператором або державою військовим чи державним службовцям як платня або винагорода за службу.

2. У середньовічній Західній Європі, зокрема у католицькій церкві — церковна посада або джерело доходу (часто земельне володіння), що надавалося духовній особі (бенефіціару) для забезпечення її утримання.

3. У переносному значенні — вигідне місце, посада або джерело доходу, що забезпечує безтурботне істнування.

1. Особа, на користь якої здійснюється платіж або яка отримує дохід від активів, цінних паперів, трасту, страхового поліса тощо; вигодонабувач, вигодоодержувач.

2. У фінансовій та корпоративній практиці — кінцевий власник компанії або активів, який володіє контролем через низку юридичних осіб і має право на отримання основної частини доходів, навіть якщо формально акції записані на іншу особу.

3. У міжнародному праві та фінансах — резидент іншої країни, на чию користь здійснюється платіж, зокрема в контексті виплати дивідендів, відсотків або роялті.

1. Остаточний власник компанії, який володіє контрольним пакетом акцій або часткою в бізнесі та отримує вигоду від її діяльності, але формально може не фігурувати в її документах; реальний вигодонабувач.

2. Одержувач грошового платежу, страхового відшкодування, доходу від інвестицій або іншої фінансової вигоди за умовами договору, заповіту чи законодавства.

3. Особа, на користь якої відкритий документарний акредитив або яка отримує гарантію за банківською гарантією.

1. Жінка, яка отримує бенефіс (дохід, прибуток або іншу матеріальну вигоду) від чогось; особа жіночої статі, що є вигодонабувачем.

2. У театрі та мистецтві: акторка, співачка або танцівниця, на честь якої влаштовується бенефіс (спеціальний виступ, концерт або вистава, прибуток від якого повністю або частково отримує вона).

3. У фінансах та юриспруденції: жінка, на користь якої відкрито рахунок, видано страховку, складено заповіт або інший фінансовий документ; одержувачка коштів, власниця права на вигоду.

1. Особа, на користь якої здійснюється платіж або яка отримує дохід, вигоду від чогось; вигодонабувач, одержувач коштів (наприклад, за заповітом, страховим полісом, трастом).

2. У фінансовій та юридичній практиці — власник документарного акредитиву, на ім’я якого банк-емітент відкриває акредитив і який має право на отримання платіжів за умови дотримання всіх його умов.

3. У широкому сенсі — особа або організація, яка отримує будь-яку вигоду, користь, прибуток від діяльності чи угоди.