1. У Стародавньому Римі — земельна ділянка, маєток, що надавався імператором або державою військовим чи державним службовцям як платня або винагорода за службу.
2. У середньовічній Західній Європі, зокрема у католицькій церкві — церковна посада або джерело доходу (часто земельне володіння), що надавалося духовній особі (бенефіціару) для забезпечення її утримання.
3. У переносному значенні — вигідне місце, посада або джерело доходу, що забезпечує безтурботне істнування.