бенефіцій

Значення

1. (Історія) –

   У Стародавньому Римі — земельна ділянка, маєток, що надавався імператором або державою військовим чи державним службовцям як платня або винагорода за службу.

2. (Історія) –

   У середньовічній Західній Європі, зокрема у католицькій церкві — церковна посада або джерело доходу (часто земельне володіння), що надавалося духовній особі (бенефіціару) для забезпечення її утримання.

3. (Лінгвістика) –

   У переносному значенні — вигідне місце, посада або джерело доходу, що забезпечує безтурботне істнування.

Правопис та відмінювання