бенефіція

1. У католицькій церкві — церковна посада, що дає право на отримання певних доходів (часто з земельними володіннями), а також самі ці доходи або майно; церковна синекура.

2. Застаріле або історичне: корисна діяльність, добродійність, благодійність (від латинського beneficium — благодіяння, послуга).

Приклади вживання слова:

бенефіція

Відсутні