бенефіція

[bɛnɛfit͡sijɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Релігія) –

    У католицькій церкві — церковна посада, що дає право на отримання певних доходів (часто з земельними володіннями), а також самі ці доходи або майно; церковна синекура.

  2. (Історія) –

    Застаріле або історичне: корисна діяльність, добродійність, благодійність (від латинського beneficium — благодіяння, послуга).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бенефіція, р. бенефіції, д. бенефіції, з. бенефіцію, о. бенефіцією, м. бенефіції, к. бенефіціє

Більше записів