Словник Української Мови
1. Такий, що заслуговує на щось, гідний чогось, вартий когось або чогось.
2. Який має позитивні якості, що викликають повагу; поважний, шановний.
3. Відповідний за своїми якостями, здібностями чи значенням певній особі, події чи обставинам; належний, гідний.
Власна назва, що походить від поєднання слів «достойний» та «менний» (від «мен» — я), яку використовує як псевдонім український письменник, перекладач та культурний діяч Дмитро Павличко.
1. Так, що відповідає дійсності, правді; безсумнівно, точно, правдиво.
2. (У логіці, теорії пізнання) Так, що має достатню обґрунтованість, підтверджену фактами або логічними доказами; об’єктивно.
1. Такий, що відповідає дійсності, істині; підтверджений фактами або перевіреними джерелами; правдивий.
2. Такий, що не викликає сумнівів; надійний, заслуговує на повне довір’я.
Дуже багато, у великій кількості або до високого ступеня (виражає підсилення); дуже сильно, надзвичайно.
1. (про тварину) Довгим часом лежання настилати собі ліжко, місце для відпочинку.
2. (переносно, розмовне) Довго лежати, перебувати в лежачому положенні, зазвичай через хворобу, лінощі або байдужість.
1. Докладно, ретельно розповідати, викладати щось до кінця, з усіма подробицями.
2. (застаріле) Доробляти, доводити до кінця якусь ручну роботу (наприклад, шиття).
1. Дістатися якогось місця, прибути кудись, долучитися до чогось (зазвичай після тривалого або важкого шляху).
2. Дійти до певного стану, рівня або ступеня розвитку; набути якихось якостей у результаті тривалої праці, зусиль.
3. (У пасивному стані) Стати зрілим, дозріти (про плоди, зерно тощо).
1. Дістатися якогось місця, прибути кудись (зазвичай після тривалого або важкого шляху).
2. Отримати, здобути щось в результаті зусиль, праці, досягти певної мети, результату.
3. Досягти певного віку, періоду, стану або рівня розвитку.
1. (Про людину) Який досяг повної зрілості, повноліття; дорослий.
2. (Перен., про явища, процеси) Який досяг найвищого ступеня розвитку, завершеності; зрілий.