Властивість або якість того, що є загадковим; незбагненність, таємничість, неясність.
-
загадково
1. Прислівник до слова “загадковий”; так, що викликає загадку, незрозуміло, таємничо.
2. У значенні присудкового слова: виражає ознаку дії або стану як таку, що має характер загадки, є незрозумілою, таємничою.
-
загадковий
1. Такий, що містить загадку, незрозумілий, неясний; таємничий.
2. Такий, що викликає зацікавлення своєю незвичайністю, незбагненністю; дивний, непояснимий.
3. Який не розкриває своїх думок, намірів; сповнений таємничості, невиразний (про людину, її поведінку, погляд тощо).
-
загадка
1. Короткий фольклорний або авторський твір, зазвичай у віршованій формі, що образно описує предмет чи явище, не називаючи його, і призначений для відгадування.
2. Те, що важко зрозуміти, пояснити; незбагненне, таємниче явище, факт або обставина.
-
загадатися
1. Забутися, зануритися в думки, замислитися настільки, що не помічати навколишнього.
2. (розм.) Забажати чогось незвичного, примхливого; забажати щось важко здійсненне.
-
загадати
1. Покласти на когось, доручити комусь виконання якоїсь роботи, обов’язку; призначити для якоїсь мети.
2. Поставити завдання, визначити мету, яку потрібно досягти; намітити щось для здійснення.
3. Запропонувати для розв’язання загадку або складне питання.
4. У міфології та побуті: здійснити ритуальну дію, спрямовану на здійснення бажання, часто з використанням певних предметів або формул.
5. Розм. Призначити, наказати зробити щось, віддати розпорядження.
-
загаданий
1. Такий, що був загаданий (у 1 знач.), призначений для здійснення, досягнення кимось або чимось; намічений, запланований.
2. У міфології, фольклорі та езотеричних уявленнях: такий, на який накладено замовляння, магічні чари; зачарований, заклятий.
3. Рідк. Такий, що містить у собі загадку; загадковий, незрозумілий.
-
загад
1. (у фольклористиці) Короткий фольклорний твір, який у образній, зашифрованій чи метафоричній формі описує предмет чи явище, вимагаючи відгадати, про що йдеться.
2. (переносно) Щось незрозуміле, приховане, що потребує розгадування або пояснення; таємниця, загадка.
-
загавкотітися
Загавкотітися — почати інтенсивно й тривало гавкати (про собак або інших тварин, що видають подібні звуки).
-
загавкотіти
Почати гавкати (про собак або інших тварин, що видають подібні звуки).
Переносно: почати голосно, різко або настирливо кричати, лаятися, сваритися (про людей).