Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що містить загадку, незрозумілий, неясний; таємничий.
2. Такий, що викликає зацікавлення своєю незвичайністю, незбагненністю; дивний, непояснимий.
3. Який не розкриває своїх думок, намірів; сповнений таємничості, невиразний (про людину, її поведінку, погляд тощо).
Приклад 1:
По-третє, це ряд надто дивних документів, які місцями шалено нагадують службові депеші, мають угорі загадковий шифр, складені частково італійською, частково німецькою, частково англійською мовами і писані, здається, різними особами, але найчастіше — якоюсь особою жіночої статі. ПЕРВЕРЗІЯ 20 По-четверте, це розповіді кількох інших людей про епізоди, пережиті ними в товаристві Стаха Перфецького.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Вже перший удар сокирою перенiс її в той загадковий свiт, де нема нi печалi, нi зiдхань, де нiколи не загоряється нiжна смужка молодого дня i де нiколи так завзято не кричать жовтогарячi пiвнi, як вони кричали в мiстечку за тiєї невеселої передранкової темряви.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
I не тiльки душа: вона вiдчуває, що спiває й її тiло, i нарештi все спiває — i клуня, i ясла, i небо, i весь безмежний всесвiт, що вiн їй зараз такий загадковий i такий цiкавий, як фантастичний «бойовик» з кiна. Тодi з її грудей з надзвичайною силою рветься молоко.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”