1. Короткий фольклорний або авторський твір, зазвичай у віршованій формі, що образно описує предмет чи явище, не називаючи його, і призначений для відгадування.
2. Те, що важко зрозуміти, пояснити; незбагненне, таємниче явище, факт або обставина.
загадка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Розуміючи, що перед зором постає Загадка, ми тим не менше трактуємо її й так і овак, намагаючись роздивитися у Дзеркалі відображення, поясню ючи Одні Видіння за допомогою Інших і розташовуючи Дзеркала Одне навпроти Іншого. Увесь Світ постає перед нами в Образах Персоніфікованих: це Пора Відквіту й Пере зрілості.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Ось тiльки двiр був як серце, що б’ється i розганяє по тiлi кров, а тепер все завмерло, спинилось, i кожнi зачиненi дверi, кожна чорна дiра отвору — наче загадка. Пси побачили пана i вже скиглять йому пiд ноги, скачуть на груди.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
— I ти гадаєш, що найбiльша загадка саме тут ховається? — Тiльки тут i бiльш нiде!
— Невідомий автор, “192 Val Dshniepi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: іменник (однина) |