1. Насичуватися газами, набиратися газів (про рідину, ґрунт тощо).
2. Ставати загазованим, забруднюватися шкідливими газами (про атмосферу, повітря).
3. Розм. Вдихати значну кількість газу, отруюватися газом (про людину або тварину).
-
загазовувати
1. Насичувати газом, наповнювати газом який-небудь простір або об’єкт.
2. Забруднювати атмосферу шкідливими газами, викидами.
3. У техніці: регулювати подачу паливної суміші в карбюраторі двигуна внутрішнього згоряння для збагачення її паливом.
-
загазовування
1. Процес наповнення приміщення, простору або атмосфери шкідливими, отруйними або вибухонебезпечними газами, парами або продуктами горіння.
2. У техніці та промисловості — навмисне введення, подача або нагнітання газу в певну систему, резервуар або пласт (наприклад, при видобутку корисних копалин).
3. Переносно — про посилення забруднення атмосферного повітря викидами транспортних та промислових підприємств, що призводить до погіршення екологічної ситуації.
-
загазовуваний
1. Який піддається загазуванню, може бути наповнений газом або отруйними речовинами.
2. Який стосується процесу насичення чогось газом, призначений для цього.
-
загазованість
1. Наявність у повітрі, ґрунті, воді або іншому середовищі шкідливих газів (часто продуктів горіння, промислових викидів) у концентрації, що перевищує природний рівень і становить загрозу для здоров’я людей, тварин або стану екосистеми.
2. Ступінь або рівень такого забруднення повітряного басейну газами; характеристика стану атмосфери в певній місцевості.
-
загазований
1. Такий, що містить у повітрі значну кількість шкідливих газів, диму або випарів, що робить його непридатним для дихання; забруднений газами.
2. Насичений газом (наприклад, природним або нафтовим) у надрах; що має у своєму складі родовище горючих газів.
3. Про людину: що перебуває у стані сильного психоемоційного напруження, стресу, виснаження (розмовне).
-
загадуватися
1. Ставити собі за мету щось зробити, замислювати щось, задумуватися про здійснення чогось; замишляти.
2. Розмірковувати над чимось, намагаючись зрозуміти або знайти відповідь; заглиблюватися в роздуми.
3. (У пасивному стані, “загадуватися”) Бути задуманим, замисленим як таємниця або головоломка, що потребує розгадки.
-
загадувати
1. Ставити загадку, пропонувати комусь відгадати щось, що приховане під умовним описом, метафорою або шляхом інших інтелектуальних засобів.
2. Замишляти, планувати щось, часто складне або таємне; мати намір здійснити певну дію.
3. Розпочинати гру, вибір учасника або дію за допомогою спеціальної римованої формули (наприклад, “загадувати” у дитячих лічилках або жеребкуванні).
4. (У значенні “загадати бажання”) Таємно, про себе формулювати бажання, сподіваючись на його виконання, часто у зв’язку з певною дією чи ритуалом (наприклад, побачивши падаючу зірку).
-
загадування
Процес створення або формулювання загадки; дія за значенням дієслова “загадувати”.
Процес призначення, наказування або встановлення чогось (наприклад, завдання, уроку); дія за значенням дієслова “загадувати”.
У мовленні: процес навмисного ускладнення, затемнення змісту висловлювання, що робить його незрозумілим.
-
загадочка
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “загадка” — невелика, нескладна або мила загадка, часто призначена для дітей або використана в невимушеному спілкуванні.
2. (переносно) Щось не до кінця зрозуміле, що викликає легке зацікавлення або потребує невеликого роздуму для розуміння (про ситуацію, вчинок, фразу тощо).