Словник Української Мови
Загавкатися — діалектне дієслово, що означає затриматися, забаритися, засидітися десь довше, ніж планувалося, часто через захоплену розмову чи спілкування.
У переносному значенні може означати загубитися в думках, заглибитися в роздуми, від чого втрачається відчуття часу.
1. Почати гавкати, залитися гавкотом (про собак).
2. Перен., розм. Різко, грубо або злісно почати кричати на когось, лаятися.
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дніпра, що протікає територією Чернігівської області.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Чернігівській області.
3. (у множині, зазвичай з великої літери: Заги) Історична назва території вздовж річки Заги (Зага) у Чернігівському князівстві.
1. (про сніг, пісок, листя тощо) Покрити поверхню, накопичитися під дією вітру; заметіти, навіятися.
2. (перен., розм.) З’явитися, прибути несподівано, раптово (зазвичай про людину).
1. (Про вітер, сніг) Покрити, засипати щось, наносячи сніг, пісок тощо; занести, замети.
2. (Перен.) Швидко покрити, заповнити собою у великій кількості (про щось сипке, легке).
3. (Діал.) Почати дути, завіювати (про вітер, заметіль).
1. (про місцевість, поверхню) Покритий снігом, що наніс вітер; занесений снігом, заметений.
2. (переносно) Покритий, засипаний чимось сипким, легким (наприклад, піском, пилом, пелюстками).
1. Сильний снігопад із вітром, що утворює снігові замети; заметіль, хуртовина.
2. Сніговий сугроб, намет, утворений вітром; замет.
3. (у діалектах) Те саме, що завійка — невеликий сніговий замет, сніговий нанос.
1. (про сніг, пісок тощо) Підніматися вітром, завивати, утворюючи завихрення або заметі.
2. (перен., розм.) Заплутуватися, ставати складним і незрозумілим (про думки, мову тощо).
1. (діяльність) Процес створення завій (завивок) на волоссі, закручування пасмів волосся у локони за допомогою спеціальних пристосувань (бігуді, плойки тощо) або хімічних засобів.
2. (результат) Завите волосся, локони, що є результатом такої дії; завія, завивка.
1. Офіційний документ, в якому зазначається остання воля померлого щодо розпорядження його майном та іншими активами після смерті; те саме, що заповіт.
2. (переносне) Ідейна, творча або духовна спадщина, яку одне покоління передає наступним; настанови, принципи або доручення, що залишаються для виконання.