Словник Української Мови
Буква
1. Офіційний документ, в якому зазначається остання воля померлого щодо розпорядження його майном та іншими активами після смерті; те саме, що заповіт.
2. (переносне) Ідейна, творча або духовна спадщина, яку одне покоління передає наступним; настанови, принципи або доручення, що залишаються для виконання.
Приклад 1:
З творів Вербицького були друковані: VII симфонія (форте- п’яновий витяг) “Завіщання” (до слів Шевченка), “Підгіряни” та деякі мужеські квартети. Його симфонії були колись власністю Тов.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”