1. (діал.) Укладати заповіт, робити останню волю щодо майна або інших розпоряджень на випадок смерті; заповідати.
2. (перен., рідко) Давати наказ, напучувати, залишати як духовний заповіт для нащадків.
Словник Української Мови
1. (діал.) Укладати заповіт, робити останню волю щодо майна або інших розпоряджень на випадок смерті; заповідати.
2. (перен., рідко) Давати наказ, напучувати, залишати як духовний заповіт для нащадків.
1. (діал.) Урочисто, з особливою увагою та повагою заповідати, передавати комусь щось дуже цінне, важливе або сакральне; давати настанову, завіт.
2. (перен., рідк.) Щосили, наполегливо просити, благати або наказувати, настійливо радити щось зробити.
Завіть — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
1. Дія за значенням дієслова “завітувати”; складання, укладання завіту (заповіту) як офіційного документу, що виражає останню волю людини щодо майна після її смерті.
2. (переносно) Урочиста обіцянка, клятва або зобов’язання, що мають особливу важливість і силу, подібно до заповіту.
1. Розташований або поширений з навітряного боку, тобто з того боку, звідки дме вітер (про місцевість, територію).
2. (У метеорології) Пов’язаний із навітряним схилом або напрямом, з якого приходить переважний потік повітря; характерний для такої ділянки.
1. (про повітря, газ) Насичуватися киснем, ставати свіжим через доступ повітря або вентиляцію.
2. (перен., розм.) Ставати балакучим, жвавим, оживлятися (про людину).
3. (техн.) Просочуватися повітрям, набирати повітря (наприклад, про рідину в системі).
1. Насичувати повітрям, впускати повітря кудись; провітрювати.
2. У техніці — навмисно вводити повітря в якусь рідину, суміш або технологічний процес для досягнення певного ефекту (наприклад, у харчовій промисловості).
3. У металургії — продувати розплавлений метал повітрям або киснем для видалення домішок (окиснення).
1. Дія за значенням дієслова “завітрювати” — насичення чогось повітрям, вентиляція, провітрювання.
2. (у техніці, металургії) Процес або результат надмірного насичення розплаву, металу чи сплаву киснем або повітрям, що призводить до погіршення його властивостей (утворення оксидів, пор, зниження міцності).
3. (у медицині, розм.) Попадання повітря в тканини, порожнини тіла або кровоносну систему внаслідок травми чи медичних маніпуляцій.
1. (про продукти харчування) втратити свіжість, почати псуватися під впливом повітря, набути неприємного запаху або смаку; вивітритися.
2. (розм.) стати легковажним, пустотливим, марнославним; набути ознак вітрогонства.
3. (розм., рідк.) навіятися, прийти на думку (про думку, ідею).
1. (у техніці, про метали) Набути пористої, губчастої структури через проникнення та виділення газів, що призводить до втрати міцності та пластичності.
2. (розм., про продукти харчування, перев. жири) Погіршитися, зіпсуватися через окислення повітрям, набути неприємного сального (гіркого) присмаку та запаху.
3. (перен., розм., про людину) Стати легковажним, ненадійним, марнославним; втратити серйозність, стати “пустим”.