1. (діал.) Укладати заповіт, робити останню волю щодо майна або інших розпоряджень на випадок смерті; заповідати.
2. (перен., рідко) Давати наказ, напучувати, залишати як духовний заповіт для нащадків.
завічатися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |