Словник Української Мови
Завітрений (від дієслова “завітрити”) — такий, що довго перебував на відкритому повітрі, під впливом вітру, сонця, дощів тощо, через що став сухим, жорстким, змінив колір або структуру поверхні.
Завітрений (переносно) — про людину: такий, що набув грубуватості, суворості характеру через важкі життєві обставини, постійне перебування в суворому середовищі.
1. Який є предметом завіту, обіцянки або таємної домовленості; обіцяний, заповіданий.
2. Який дуже дорогий, найдорожчий, закритий для інших; такий, що його бережуть, приховують від чужих.
3. Який містить у собі щось дуже важливе, таємне; закритий, потаємний.
завітатися — дієслово, яке вживається переважно в західних діалектах української мови та означає: поспішати, квапитися, намагатися щось зробити швидко.
завітатися — рідковживане дієслово, що може означати: завітати, зайти в гості до когось (від основи “вітати” у значенні відвідувати).
1. Прийти, зайти кудись, відвідати когось, зазвичай на короткий час, з метою вітання, розмови або знайомства.
2. (переносно) З’явитися, настати (про явища, почуття, думки тощо).
1. Традиційне привітання, вітальна промова або віршований тост на весіллі, ювілеї чи іншому урочистому святі, що часто має ритуальний характер і включає побажання здоров’я, щастя та благополуччя.
2. Рідкісне: дія за значенням дієслова “завітати”; відвідування, гостювання, прихід у гості.
Завітальник — власна назва, яка може позначати особу, що має прізвище Завітальник.
Завітальник — власна назва, яка може позначати населений пункт, географічний об’єкт ато іншу топонімічну одиницю з такою назвою.
1. Урочиста обітниця, заповіт, угода між Богом і людьми, що містить обіцянку благословення за дотримання певних правил і зобов’язань; Божа обітниця.
2. Священна книга християнства, що містить основи віровчення; одна з двох частин Біблії (Старого або Нового Завіту).
3. (переносне значення) Настанови, заповіт, воля попередніх поколінь або окремої особи, передані нащадкам; основоположні ідеї, принципи.
1. (діал.) З’явитися, прийти кудись, навідатися до когось.
2. (діал.) Стати відомим, почутися (про новину, звістку).
1. (діал.) Принести, передати звістку, повідомити про щось.
2. (діал., рідк.) Пророкувати, віщувати, передрікати.
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “завіса”: невелика завіса, занавіска, що закриває вікно, дверний проріз або інший отвір.
2. (переносно) Те, що приховує, закриває щось від очей, надає таємничості або слугує легким прикриттям.