Завісок — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
-
завісовий
1. Стосовний до завіси (у театрі, кіно тощо), призначений для неї.
2. Утворений завісою, що має вигляд завіси.
-
завіска
1. (діал.) Невелика завіса, занавіска, заслонка, яка закриває вікно, дверний проріз або інший отвір.
2. (спец.) Частина одягу, що вільно спускається з плеча, шиї або пояса, утворюючи м’які складки; певний вид оздоблення сукні, блузки чи спідниці.
3. (техн.) Тонка пластина, смужка або деталь, що закриває щілину, зазор між частинами механізму, будівельних конструкцій тощо.
-
завіситися
Завіситися — у комп’ютерній термінології: перестати реагувати на команди користувача, про явище, коли операційна система або окрема програма перестає функціонувати через внутрішню помилку, часто супроводжується “зависанням” інтерфейсу.
Завіситися — у розмовній мові: втратити можливість продовжувати дію, зупинитися в роботі (про механізм, пристрій); перен. впасти духом, втратити енергію, працездатність.
-
завісити
1. (розм.) Зависнути, застрягнути в одному положенні, перестати реагувати (про комп’ютерну програму, операційну систему тощо).
2. (перен., розм.) Втратити здатність мислити, діяти, знаходитись у стані нерішучості чи очікування; зупинитися на чомусь.
-
завіса
1. Тканина, штора або інший матеріал, що їх вішають для закриття вікна, дверного отвору, ніші тощо.
2. Театральна штора, що відокремлює сцену від глядацького залу або закриває її частину під час зміни декорацій.
3. Переносно: те, що приховує, відокремлює, утворює бар’єр (наприклад, завіса таємниці, залізна завіса).
4. У військовій справі: суцільна загороджувальна лінія вогню з артилерії, мінометів, кулеметів для прикриття дій своїх військ.
-
завіс
1. (у театрі) Тяжка драпірована тканина, що відокремлює сцену від глядацького залу або закриває задній план сцени; завіса, занавіс.
2. (переносно) Те, що приховує, закриває щось від очей, сприйняття; завіса, покривало.
-
завірятися
1. (діал.) Перевіряти, контролювати щось, упевнюватися в правильності або істинності чогось.
2. (діал.) Давати запевнення, запевняти когось у чомусь; також — підтверджувати щось свідченням або присягою.
-
завіряти
1. Надавати офіційного підтвердження, посвідчувати правильність або справжність чогось; засвідчувати підписом або печаткою.
2. (У діловодстві) Ставити відмітку про перевірку, контроль або відповідність документа; засвідчувати візу.
3. (Застаріле) Давати запевнення, переконувати когось у чомусь; запевняти.
-
завіряння
Завіряння — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.