Словник Української Мови
1. Жінка, яка завіряє (офіційно посвідчує) документи, підписи, копії тощо; жінка на посаді нотаріуса або іншої уповноваженої особи, що має право на таке посвідчення.
2. (У спеціальному контексті) Працівниця, яка завіряє (контролює, перевіряє та засвідчує правильність) певні виробничі процеси, облікові записи, якість продукції тощо.
Особа, яка завіряє (засвідчує вірність копії документа, підпису тощо) офіційно, маючи на це відповідні повноваження, наприклад, нотаріус, уповноважена особа установи.
1. Дія за значенням дієслова «завірити»; офіційне підтвердження відповідності копії документа оригіналу або підпису певної особи, що здійснюється нотаріусом, уповноваженою посадовою особою чи установою шляхом накладення завірювального напису та печатки.
2. Офіційний напис (резолюція) на документі, що підтверджує його вірність або справжність підпису, засвідчений печаткою.
1. Який має офіційне підтвердження вірності копії документа або підпису уповноваженою особою (нотаріусом, консулом тощо).
2. Який має офіційну гарантію, посвідчення або засвідчений печаткою, підписом.
1. (діал.) Те саме, що завій — сильний вітер з заметіллю, хуртовина, завірюха.
2. (діал.) Сніговий намет, сугроб, утворений вітром; замет.
Завікуватися — стати віковим, набути ознак старості, постаріти (про дерева, рослини).
Завікуватися — стати дуже старим, дожити до глибокої старості (про людину).
1. (спеціальне) Нанести візерунок, орнамент або написи на поверхню металу, дерева тощо шляхом вбивання дроту, смужок іншого металу; інкрустувати.
2. (переносне значення, застаріле, поетичне) Зробити щось міцним, довговічним, навіки закріпити в пам’яті, увічнити.
Завійниця — жіночий відповідник до слова “завійник”: жінка, яка завойовує, підкорює когось або щось; загарбниця.
Завійниця — жінка, яка викликає сильне любовне почуття, підкорює чиєсь серце; покорителька сердець.
1. (про вітер) такий, що завіває, здуває сніг із землі та утворює замети, завивання.
2. (перен.) такий, що викликає відчуття холодної суміші вітру та снігу; пронизливо-холодний, різкий.
1. (діал.) Те саме, що завія — сніговий замет, сугроб, утворений вітром; місце, де вітер зносить сніг.
2. (діал.) Те саме, що завій — завихрення повітря, вітрова вихора; вихор.