Особа, яка завіряє (засвідчує вірність копії документа, підпису тощо) офіційно, маючи на це відповідні повноваження, наприклад, нотаріус, уповноважена особа установи.
завіритель
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Особа, яка завіряє (засвідчує вірність копії документа, підпису тощо) офіційно, маючи на це відповідні повноваження, наприклад, нотаріус, уповноважена особа установи.
Відсутні