1. Який має офіційне підтвердження вірності копії документа або підпису уповноваженою особою (нотаріусом, консулом тощо).
2. Який має офіційну гарантію, посвідчення або засвідчений печаткою, підписом.
завірений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Цей Заповіт укладений без присутності відповідного нотаріяльного службовця і нічим не завірений, окрім мого особистого підпису. Заповіт вступає в силу з моменту моєї смерті, тобто з раннього ранку 11 березня 1993 р.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: прикметник () |