Словник Української Мови
Буква
1. Урочиста обітниця, заповіт, угода між Богом і людьми, що містить обіцянку благословення за дотримання певних правил і зобов’язань; Божа обітниця.
2. Священна книга християнства, що містить основи віровчення; одна з двох частин Біблії (Старого або Нового Завіту).
3. (переносне значення) Настанови, заповіт, воля попередніх поколінь або окремої особи, передані нащадкам; основоположні ідеї, принципи.
Приклад 1:
Факти переслідування перекладачів Біблії як забороненої революційної книги («люди, які насмілюються читати Новий завіт своїми очима, — єретики»). За рішенням Констанського собору 1418 р. кості першого перекладача Біблії на англійську мову було вийнято з могили й спалено, героя боротьби за т. зв.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
54—59), 9 …р имский капитан Корнилі й…—Ім’я сотника Корнилія згадується в «Діяннях святих апостолів» (Новий завіт Біб* лії). 10 І с ы с, Isis — грецька транскрипція імені єгипетської бо-гині родючості і материнства Ісіди (Ізіди).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
28 Легенда розповідає про те, як tcyc Навин зупинив сонце, наказав йому стояти, поки закінчиться битва біля Гаваона (Старий завіт. Книга Ісуса Навина, гл.
— Тютюнник Григорій, “Вир”