1. Зробити зубці, зазубрини на чомусь; наточити щось так, щоб з’явилися зубці.
2. Перен., розм. Механічно, без розуміння завчити, запам’ятати напам’ять (часто про навчальний матеріал).
-
зазубрений
1. (Про зубці, ріжучі кромки) Який має зазубрини, виступи або виїмки, що чергуються; зроблений із зубцями.
2. (Перен., про лінії, контури) Який має різкі, ламані виступи, нагадує зубці; зубчастий.
3. (Біол., про листя, пелюстки квіток тощо) Край якого має гострі, прямокутні або трикутні виступи, спрямовані майже під прямим кутом (на відміну від пилчастого).
-
зазубний
1. (у фонетиці) Позначення для приголосних звуків, які утворюються зіткненням кінчика язика з альвеолами (зубним ясновим горбком) верхніх зубів, наприклад: [д], [т], [н], [л].
2. (у лінгвістиці) Стосовний до звуків, що утворюються за участю зубів і ясен; альвеолярний.
-
зазублюватися
1. Ставати зубчастим, набувати вигляду зубців або зазубрин (про край, лінію чогось).
2. Перен. ставати різким, виразно окресленим, контрастним (про лінії обличчя, фігури тощо).
-
зазублювати
1. Робити зубці, зазубрини на чомусь; надавати чомусь зубчастого вигляду.
2. У техніці: робити на поверхні металу дрібні послідовні заглиблення (насічки) для кращого зчеплення або міцнішого з’єднання.
3. Перен., розм. Добре засвоювати, запам’ятовувати щось, часто шляхом механічного повторення; зубрити.
-
зазублювання
Процес утворення зазублин, зубців на краю або поверхні чогось; надання предмету зубчастої форми.
Результат цього процесу; стан, коли щось має зазублини, зубці.
У техніці — пошкодження ріжучого інструменту (наприклад, свердла, фрези), що виражається у вищерблюванні або виламуванні дрібних частинок з його ріжучої кромки.
-
зазублина
1. Невеликий виступ або заглиблення з гострими краями на лезі, пилці, інструменті тощо, що утворюється внаслідок пошкодження або зношування.
2. Дрібний зубчик, виступ на краю чогось (наприклад, на монеті, медалі, листі рослини).
3. Переносно: незначна, але помітна перешкода, недолік, складність у чомусь.
-
зазублений
1. Який має зазубрини — гострі виступи або виїмки на краю чогось; зубчастий.
2. У ботаніці: такий, що має по краю гострі вирізи, спрямовані під кутом (про листя, пелюстки тощо).
3. У техніці: такий, що має спеціальні виступи для захоплення або зчеплення (наприклад, про поверхню, край деталі).
-
зазубитися
1. Отримати зазубрини, стати нерівним, зубчастим по краю (про ріжучі інструменти, металеві предмети тощо).
2. Розм. Закріпитися, застрягти в пам’яті, запам’ятатися (про інформацію, знання).
-
зазубити
1. Зробити зубці, зазубрини на чомусь; нанести позначки у вигляді зубців.
2. У мисливстві: зробити зарубки на дереві, щоб позначити напрямок руху або місце.
3. Переносно, розмовне: добре запам’ятати, завчити щось.