Словник Української Мови
1. Такий, що перевищує потрібну, необхідну кількість; надлишковий, непотрібний.
2. Непотрібний, марний, даремний (про дії, явища, почуття).
3. Зайнятий ким-чимсь іншим, невільний (про час).
4. Який є додатковим до певної кількості, суми; додатковий, надштатний.
5. Зайнятий чимось іншим, не звільнений від інших справ або обов’язків.
1. Такий, що є надлишком, не потрібний для чогось, не входить до необхідного складу або кількості; зайвий.
2. Непотрібний, даремний, марний (про дії, явища, почуття тощо).
3. Зайва людина, зайвий елемент у якійсь системі, колективі, соціальній структурі; той, хто чи що порушує нормальний стан, гармонію, функціонування.
1. (діал., перев. у західних регіонах) Тривало, нудно говорити; базікати, теревенити.
2. (діал.) Гаяти час, займатися дрібницями замість справи; ледарювати.
1. (на кого, на що, рідше до кого, до чого) Звернути увагу на когось, щось з наміром заволодіти, захопити, підкорити собі; посягнути.
2. (на кого, на що) Подивитися з бажанням, заздрістю або з прихованим наміром; заглянути.
3. (на кого, на що) Розраховувати, сподіватися отримати щось, розглядати когось або щось як об’єкт для досягнення своєї мети.
1. Позбавити когось чогось, відібрати, захопити силою або хитрощами; посягнути на щось.
2. Мати намір, планувати здійснити щось, задумати щось зробити (зазвичай про щось негативне або недозволене).
3. (переносно) Про погляд, думку тощо: спрямувати на когось або щось, звернути увагу, помітити.
1. Намагатися заволодіти чимось, прагнути захопити щось, що належить іншому; зазіхати.
2. (на кого, на що) Мати намір, планувати щось зробити, задумувати щось, особливо негативного характеру; замишляти.
1. Намагатися заволодіти чужою власністю, захопити те, що належить іншому; посягати на щось.
2. Мати намір одержати, досягти чогось, домагатися чогось (часто з відтінком несхвалення).
3. Застаріле: дивитися збоку, скоса; зиркати.
1. Намір або дія, спрямовані на незаконне захоплення чужого майна, території, прав або влади; посягання.
2. (переносне значення) Прагнення досягти чогось дуже важкого або майже недосяжного; зусилля, спрямовані на щось надмірно амбітне.
1. (діал.) Задивитися, задивитися на щось, залишитися нерухомим від сильного враження.
2. (діал.) Задуматися, заглибитися в думки, відволіктися від навколишнього.
1. Пов’язаний із Зазябрівкою — селом у Бориспільському районі Київської області, що стосується його історії, географії, мешканців або культури.
2. Належний до Зазябрівки, характерний для неї або походженням з цього населеного пункту.