1. Намагатися заволодіти чужою власністю, захопити те, що належить іншому; посягати на щось.
2. Мати намір одержати, досягти чогось, домагатися чогось (часто з відтінком несхвалення).
3. Застаріле: дивитися збоку, скоса; зиркати.
Словник Української Мови
Буква
1. Намагатися заволодіти чужою власністю, захопити те, що належить іншому; посягати на щось.
2. Мати намір одержати, досягти чогось, домагатися чогось (часто з відтінком несхвалення).
3. Застаріле: дивитися збоку, скоса; зиркати.
Приклад 1:
Кивати — 1) хитати головою; махати рукою; рухати пальцем, подаючи знак; 2) зачіпати, красти, зазіхати («я чужого не люблю кивати»). Кинути — також: 1) ворухнути («не міг ні руков, ні но-гов кинути»); 2) торкнутись («якби ні жінка мізинним пальцем кинула»).
— Зеров Микола, “Камена”