1. Жінка, яка займається заклинаннями; чаклунка, ворожка.
2. У фольклорі та художній літературі — магічна формула, слова, які вимовляються для здійснення заклинання; замовляння.
-
заклинач
1. Той, хто займається заклина́нням; чаклун, чарівник, маг, що вимовляє спеціальні слова (заклинання) для здійснення чарівної дії, підкорення когось або чогось своїй волі.
2. У фентезійній літературі та іграх — персонаж, герой, що володіє магічними здібностями до накладання чар, керування стихіями або істотами за допомогою заклинань.
3. Переносно: той, хто своїм словом, промовою або мистецтвом здатний сильно впливати на людей, зачаровувати їх, підкорювати увагу.
-
заклинатися
1. Урочисто, з особливими ритуальними словами або діями, звертатися до вищих сил, духів, потойбічних істот із проханням, наказом або обітницею, щоб досягти певної мети (наприклад, захистити когось, накласти чи зняти чари, отримати допомогу).
2. Клястися, давати урочисту обітницю, запевняти когось у чомусь, називаючи в свидки щось святе або дороге (Бога, власну честь, життя тощо).
3. Розм. Надмірно, настирливо запевняти когось у чомусь, божитися.
-
заклинати
1. Силуючись переконати когось, благати, просити щось дуже настирно, з великим емоційним напруженням.
2. У магічних, обрядових практиках: промовляти спеціальні слова, формули, здійснюючи замовляння, намагаючись вплинути на людей, явища чи сили природи.
3. Уживати слово “заклинаю” або подібні формули як урочисту клятву, присягу для надання висловлюванню особливої ваги та істинності.
-
заклинателька
1. Жінка, яка займається заклинаннями, магічними діями або обрядами, спрямованими на виклик, підкорення або відлякування надприродних сил, духів чи істот; чаклунка, ворожка.
2. У фентезійних творах, відеоіграх тощо — персонаж (жіночої статі), що володіє здібностями контролювати стихії, магічних істот або керувати магією через спеціальні заклинання.
-
заклинатель
1. Той, хто займається заклинаннями; чаклун, чарівник, що вимовляє магічні формули для впливу на людей, явища чи предмети.
2. У фентезійній літературі, іграх або кінематографі — персонаж, що володіє магічними здібностями, спеціалізацією якого є підкорення, контроль або зв’язок із потойбічними силами, духами або міфічними істотами.
-
заклинання
1. Словесна формула магічного характеру, яка, за віруваннями, має чарівну силу та використовується для здійснення бажаного впливу на людей, явища природи або надприродні істоти; замовляння.
2. У літературі та фольклорі — стилізований текст, що імітує таку магічну формулу, елемент поетики.
3. (переносно) Наполегливий заклик, палке благання або прохання, що має сильний емоційний вплив.
-
заклинальний
1. Який стосується заклинань, призначений для заклинань; що має силу заклинати, відганяти злих духів, лікувати тощо.
2. У літературознавстві: характерний для заклинань як жанру фольклору або літератури; такий, що нагадує заклинання своїм емоційним, навіюючим характером.
-
заклин
1. (геол.) Клиноподібне тіло гірської породи, що утворилося в результаті тектонічних розривів і вдавлене в навколишні породи.
2. (військ., іст.) Тактичний прийом або результат дій, коли військове угруповання вклинюється (вклинюється) в бойові порядки противника, розсікаючи його сили на частини.
3. (заст., діал.) Те саме, що заклинок — дерев’яний клин, дерев’яна заглушка.
-
закликатися
1. (діал.) Урочисто, з присягою звертатися до когось із закликом, проханням або наказом.
2. (заст.) Покликатися на когось, щось; посилатися з метою підтвердження своїх слів.