Словник Української Мови
1. Потрапляти в щілину, зазор або вузький простір, застрявати там, не маючи можливості рухатися далі (про предмети, частини механізмів тощо).
2. Перен. Заходити в глухий кут, опинятися у скрутному, безвихідному становищі, не знаходити виходу з ситуації.
1. (техн.) Закріпляти, фіксувати щось за допомогою клина або клиноподібного предмета, щоб унеможливити рух або зсув.
2. (перен., розм.) Викликати застій, зупинку в русі, розвитку або функціонуванні чогось; паралізувати, блокувати.
1. (лінгвістика) Фонетичне явище, при якому голосний звук у слабкій позиції (наприклад, [о] або [е] в закритому складі) вимовляється як [і] (наближено до [и]), що є характерною рисою української літературної вимови (наприклад: “с[и]стра”, “н[и]сів”, “в[и]кно”).
2. (медицина) Патологічний стан, коли щільне інородне тіло а�бо конкремент застряє в просвіті порожнистого органу (наприклад, кишкове заклинювання), викликаючи непрохідність.
3. (техніка) Небажане заклинювання, заїдання або застрявання рухомих частин механізму (наприклад, клапана, поршня, інструмента), що призводить до його зупинки або некерованого руху.
1. Увійти в стан заклинцювання, коли техніка, механізм або система раптово перестають функціонувати через заїдання, заклинювання деталей або збій у роботі.
2. Перен. Зайти в глухий кут у розмові, дискусії або процесі; потрапити в стан безвиході, коли неможливо продовжити або знайти рішення.
1. (спеціально) Нанести на поверхню металу тонкі, часто розташовані паралельні штрихи (клинці) за допомогою спеціального інструмента (клинцювальника) для покращення зчеплення з іншими матеріалами, наприклад, при підготовці до паяння або для декоративного ефекту.
2. (переносно, розмовно) Ущільнити, закріпити щось, забиваючи клин або клиноподібний предмет; заклинювати.
1. Невеликий лісовий масив, який клином врізається в поле або лук.
2. Військовий термін: вузька ділянка фронту, що вклинилася в розташування противника.
3. У техніці: дерев’яний або металевий клин, що використовується для розколювання, кріплення чи регулювання.
1. Раптово зупинитися через потрапляння чогось між рухомими частинами механізму або через їхнє заклинювання; застрягти, заїсти (про механізм, деталь тощо).
2. Застрягти, застопоритися, перестати рухатися або розвиватися (перен.).
3. Розм. Раптово зупинитися, завмерти, перестати діяти (про думки, мову тощо).
1. Застрягти, застрявати в щілині, проміжку між чим-небудь, застопоритися через потрапляння чогось між частинами механізму.
2. Переносно: раптово зупинитися, перестати діяти або рухатися, часто через внутрішню складність, нерішучість або зовнішню перешкоду (про думки, процеси, справи).
3. Розмовне: щільно вставити, затиснути щось кудись, закріпити в певному положенні.
1. Технічний стан, коли деталь, вузол або механізм застряє, затискається в певному положенні, втрачаючи здатність до руху, часто внаслідок деформації, зносу або потрапляння стороннього предмета.
2. У психології та побутовій мові — нав’язлива, стійка ідея, думка або емоційний стан, від яких важко звільнитися; зацикленість.
3. У геології — процес або результат утворення клиноподібних тіл (заклинювань) одних гірських порід серед інших, що мають інший склад або вік.
1. (про механізм, деталь) Такий, що застряг, заклинився, перестав рухатися або обертатися через потрапляння чужорідного предмета або зміщення.
2. (перен., про стан, ситуацію) Безвихідний, глухий, такий, що не має розв’язання або прогресу; зайшов у тупик.
3. (у військовій справі, про позицію, підрозділ) Оточений або притиснутий противником з флангів, що унеможливлює маневр і відступ.