1. (лінгвістика) Фонетичне явище, при якому голосний звук у слабкій позиції (наприклад, [о] або [е] в закритому складі) вимовляється як [і] (наближено до [и]), що є характерною рисою української літературної вимови (наприклад: “с[и]стра”, “н[и]сів”, “в[и]кно”).
2. (медицина) Патологічний стан, коли щільне інородне тіло а�бо конкремент застряє в просвіті порожнистого органу (наприклад, кишкове заклинювання), викликаючи непрохідність.
3. (техніка) Небажане заклинювання, заїдання або застрявання рухомих частин механізму (наприклад, клапана, поршня, інструмента), що призводить до його зупинки або некерованого руху.