Значення
-
Той, хто займається заклина́нням; чаклун, чарівник, маг, що вимовляє спеціальні слова (заклинання) для здійснення чарівної дії, підкорення когось або чогось своїй волі.
-
У фентезійній літературі та іграх — персонаж, герой, що володіє магічними здібностями до накладання чар, керування стихіями або істотами за допомогою заклинань.
-
Переносно: той, хто своїм словом, промовою або мистецтвом здатний сильно впливати на людей, зачаровувати їх, підкорювати увагу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заклинач, р. заклинача, д. заклиначеві, з. заклинача, о. заклиначем, м. заклиначеві, к. заклиначу