1. Дія за значенням дієслова “заклеювати” — покриття чогось клейовою речовиною або наклеювання чогось для закриття отвору, щілини тощо.
2. Результат такої дії — місце, де щось заклеєно, або стан закритого клейовою речовиною.
-
заклечатися
1. (розм.) Заплутатися, застрягти в чомусь, опинитися в скрутному, безвихідному становищі.
2. (перен.) Затриматися, застрягти десь надовго, часто через несприятливі обставини.
-
заклечати
1. (діал.) Забити, закріпити клечами (дерев’яними цвяхами).
2. (перен., діал.) Завершити, остаточно вирішити справу; запечатати.
-
заклечаний
1. (про м’ясо, рибу) Такий, що має у своєму складі дрібні кістки (клечки), які утруднюють чи роблять небезпечним споживання; переважно про рибу з розгалуженими, тонкими кістками в м’якоті.
2. (переносно, розмовне) Про щось складне, заплутане, суперечливе або таке, що може спричинити неприємності, ускладнення.
-
заклепуватися
1. (техн.) З’єднуватися, кріпитися за допомогою заклепок; ставати заклепаним.
2. (перен., розм.) Ставати нерухомим, застигати (від сильного враження, здивування тощо); завмирати.
-
заклепувати
1. З’єднувати металеві деталі за допомогою заклепок, вставляючи їх у отвори та розклепуваючи з обох сторін.
2. Перен. Сильно вражати, приголомшувати, спантеличувати когось; викликати захоплення або здивування.
-
заклепування
1. Технологічна операція з’єднання металевих деталей за допомогою заклепок, які деформуються для створення нерознімного кріплення.
2. Процес ущільнення або закриття отвору, порожнини чи ємності шляхом встановлення та розклепування металевої заглушки (заклепки).
3. Перен. Дія або процес, що призводить до стану виснаження, пригніченості, втрати працездатності (розм.).
-
заклепувальний
1. Який має властивість заклепувати, приковувати увагу; дуже цікавий, захопливий, дивовижний.
2. (Техн.) Призначений для заклепування, що стосується процесу з’єднання деталей за допомогою заклепок.
-
заклепочний
1. (техн.) Прикметник до іменника “заклепка”: призначений для заклепок, що стосується заклепок, або такий, що здійснюється за допомогою заклепок (наприклад: заклепочний шов, заклепочне з’єднання).
2. (перен., розм.) Такий, що дуже сильно вражає, захоплює, приголомшує; неймовірний, приголомшливий, захопливий (наприклад: заклепочний виступ, заклепочна історія).
-
заклепник
1. Робітник, який займається клепкою металевих конструкцій.
2. Інструмент для клепки, зазвичай у вигляді важкої металевої опори, на якій розклепують клепальний стрижень.
3. Розмовна назва для клепального молотка або пневматичного інструменту для клепки.