1. (про спосіб з’єднання металевих деталей) Який виконаний або здійснюється за допомогою одночасної або послідовної комбінації заклепок і зварювання.
2. (про конструкцію, виріб) Який має з’єднання, виконані таким способом.
-
заклепковий
1. Прикметник до слова “заклепка”: призначений для заклепок, що стосується заклепок, властивий заклепкам.
2. Такий, що з’єднується або скріплюється за допомогою заклепок; споряджений заклепками.
-
заклепка
1. Металевий стрижень із заздалегідь сформованою головкою на одному кінці, який використовується для нероз’ємного з’єднання деталей шляхом розклепування (роздавлювання) його вільного кінця, що утворює другу головку.
2. Деталь, елемент кріплення у вигляді короткого стрижня з головкою, що застосовується в одязі (наприклад, на джинсах), взутті або галантерейних виробах для декоративних цілей або застібання.
-
заклепатися
1. З’єднатися, скріпитися за допомогою заклепок (у техніці, будівництві).
2. Розм. Захлинутися, задихатися від сильного плачу, сміху або кашлю.
3. Розм., перен. Зациклитися на чомусь, надто інтенсивно та одноманітно займатися чимось, втомитися від тривалої одноманітної роботи.
-
заклепати
1. З’єднати або скріпити металеві деталі за допомогою клепок, вставляючи їх у отвори та розклепувавши кінці.
2. Розклепувавши кінець металевого стрижня, штифта тощо, надійно закріпити щось, запобігши випаданню.
3. Перен., розм. Надійно закрити, забити, запечатати щось так, щоб неможливо було відкрити або дістати.
4. Перен., розм. Примусити когось замовкнути, перервати чиюсь мову різким зауваженням, вигуком.
-
заклепаний
1. Такий, що з’єднаний або закріплений за допомогою заклепок (металевих стрижнів з головками на кінцях).
2. У техніці: такий, що має заклепану, пошкоджену головку (наприклад, про заклепаний гвинт або болт).
3. Переносно: дуже здивований, вражений до ступору, ніби закріплений на місці; остолбенілий.
-
заклекотітися
1. Почати клекотіти, закипіти, зашуміти від кипіння (про рідину).
2. Перен. Розпочатися з великою силою, інтенсивністю, закипіти (про явище, процес, діяльність).
-
заклекотіти
1. Почати клекотіти, закипіти, зашуміти від кипіння (про рідину).
2. Перен. Почати інтенсивно, з хвилюванням і шумом відбуватися, розвиватися; закипіти (про діяльність, життя тощо).
3. Розм. Почати сильно хвилюватися, збуджуватися; заворушитися.
-
заклекотатися
1. Про птахів, особливо курей: почати клекотати, видавати характерні звуки під час несення яйця або після нього.
2. Перен., розм. Про людину: почати багато і швидко говорити, часто з хвилюванням або несвязно; забалакати, забреньчати.
-
заклекотати
1. Про птахів, особливо курей: почати клекотати, видавати характерні звуки (клекотання) після знесення яйця.
2. Перен., розм. Про людину: почати говорити швидко, голосно, збуджено або злісно, нагадуючи своїм говорінням пташине клекотання.