Значення
-
(геол.) Клиноподібне тіло гірської породи, що утворилося в результаті тектонічних розривів і вдавлене в навколишні породи.
-
(військ., іст.) Тактичний прийом або результат дій, коли військове угруповання вклинюється (вклинюється) в бойові порядки противника, розсікаючи його сили на частини.
-
(заст., діал.) Те саме, що заклинок — дерев’яний клин, дерев’яна заглушка.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заклин, р. заклину, д. заклинові, з. заклин, о. заклином, м. заклині, к. заклине
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘заклин’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з поняттям ‘клину’ — клиноподібної форми. Воно означає ‘клапоть землі, що входить у чужу землю’, ‘закуток’, ‘частину місцевості, оточену з трьох боків ярами’, ‘затоку’ або ‘крутий згин дороги’. Це слово споріднене з такими словами, як ‘клин’ (у значенні геометричної фігури або знаряддя) та ‘ікло’ (гострий, клиноподібний зуб). Також існують спільнокореневі слова в інших слов’янських мовах, наприклад, білоруське ‘ізкло’ (затока, земля, що вклинюється) та сербохорватське ‘накла’ (вигин річки). Таким чином, ‘заклин’ — це слово, що описує географічні об’єкти, які мають клиноподібну форму або розташування.